Re: цензії

- Як є можливість дістати, я намагаюсь читати в оригіналі. Так як зазвичай читаю кілька книжок одночасно - щось у транспорті, щось удома, то на сьогодні моїм читанням є «Last Exit To Brooklyn» Шелбі, «Дар» Набокова та поки що невиданий переклад «Андалузької елегії» Хіменеса, який робить мій добрий знайомий Юрій Ананко. Шелбі бурхливий, жорсткий, різкий, але відірватися неможливо. (Читаючи чомусь часто згадую Ульяненка. Вони багато в чому перегукуються.) Набоков виважений, стильний, але контрастно спокійний. Хіменес - метр. Тут додати нічого. Перечитую втретє. Цього разу нарешті українською. Деякі книги, часто це класика, просто неможливо читати, наприклад, в метро чи набитій маршрутці. Не уявляю себе в автобусі з томиком Джойса, Пруста, Гессе чи Ґрасса. Для них потрібна уважність, їм варто спеціально приділяти час, що за сучасного міського життя є дещо проблематичним. Однак, вони того варті.
З останнього, що прочитав - «Ангели помсти» Ульяненка й дві збірки прози Платонова. Надзвичайно вразив Платонов, особливо, «Чевенгур», «Впрок», «Ювенильное море» - виразний стиль, він одразу ж захопив і не відпускав. Також я відкрив для себе його драматургію, справжній театр абсурду. Давно вже мене так не чіпляло. Радію з того, що видають невидані за життя книжки Ульяненка (та й перевидають старі). Його проза жорстка, часто депресивна, але жива й потрібна. Вона зриває з тебе рожеві окуляри, допомагає бути чесним, насамперед, із самим собою.
Також нещодавно перечитував «Naked Lunch» В.С. Берроуза, цікаво було бачити еволюцію письменника, порівнюючи його перші тексти «Junkie» та «Queer», в яких хоч і помітні певні ключові для цього автора тендецнії, однак, стиль письма, порівняно з «Ланчем» різниться кардинально. «Naked Lunch» - текст шалений за силою та енергетикою, справді сміливий твір, що на превеликий жаль, навряд чи коли буде виданий в Україні, і справа тут, як зазвичай, у коштах, яких у наших видавництв бракує, бо чим інакше пояснити дещо, м´яко кажучи, прикрий стан українських перекладів художньої літератури - відсутність достойно представленої класики, не кажучи вже про контркультуру? Та точно не браком перекладачів.

- Як обираєте книжки для читання?

- Книжки обираю зазвичай наступним чином. Спочатку наштовхуюся (тут і поради друзів, і Мережа) на прізвище автора, вишукую інформацію про нього. Далі читаю твори. Як писав, здається, Буковскі, аби визначити чи твір вартий уваги достатньо відкрити книжку на будь-якій сторінці й дати автору 15 хвилин. Я роблю дещо інакше, відкриваю книжку на початку й даю автору 50 сторінок. Стиль відчувається одразу. Здебільшого мене цікавить те, що називають американською контркультурною літературою, часто перечитую класику. Наразі у мене чекають своєї черги «A Fairy Tale of New York» Донліві та «London Fields» Еміса, також хочеться чогось із англомовного доробку Набокова.

- Що можете порадити для читання іншим?

- Раджу своїх улюблених: «Москва-Петушки» Вєнічки Єрофєєва, «Улісс» Джеймса Джойса, «Війна кінця світу» Варгаса Льоси, "Капітан Міхаліс» Казандзакіса.